Кваліфіко́ваний зло́чин — злочин, який скоєний за обтяжуючих відповідальність обставин і спричиняє більш суворе покарання.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
кваліфікований — 1 дієприкметник від: кваліфікувати кваліфікований 2 прикметник з високою кваліфікацією … Орфографічний словник української мови
кваліфікований — [квал іф іко/ванией] м. (на) ному/ н ім, мн. н і … Орфоепічний словник української мови
кваліфікованість — ності, ж. Властивість за знач. кваліфікований 2). Достатня кваліфікованість робітників … Український тлумачний словник
кваліфіковано — Присл. до кваліфікований 2) … Український тлумачний словник
некваліфікований — а, е. Який не має кваліфікації. || Який не вимагає, не потребує спеціальних знань, підготовки, кваліфікації … Український тлумачний словник
висококваліфікований — а, е. Який має високу кваліфікацію … Український тлумачний словник
декваліфікований — а, е. Який втратив кваліфікацію … Український тлумачний словник
малокваліфікований — а, е. Який не має достатньої кваліфікації … Український тлумачний словник
електромонтер — а, ч. Кваліфікований робітник, що займається електромонтажем та лагодить електричне обладнання, устаткування і т. ін.; монтер … Український тлумачний словник
компетентний — а, е. 1) Який має достатні знання в якій небудь галузі; який з чим небудь добре обізнаний; тямущий. || Який ґрунтується на знанні; кваліфікований (у 2 знач.). 2) Який має певні повноваження; повноправний, повновладний … Український тлумачний словник
